Завідувач відділом психологічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Юрій Ірхін дав інтерв`ю журналістам телестудії Міністерства внутрішніх справ України. Темою розмови стала популярність серед підлітків квест-ігор, які схиляють дітей до вчинення самогубства. В інтернет-спільнотах і соціальних мережах смертельні забави відомі під назвами «Синій кит», «Море китів», «Тихий дім», «Розбуди мене о 4:20», «F58» та ін. Куратори таких мереж залучають вразливі категорії людей, особливо дітей молодшого шкільного віку, до виконання небезпечних завдань, які зрештою призводять до летального фіналу.
За інформацією департаменту комунікації Національної поліції України, правоохоронці станом на 3 березня 2017 року виявили близько 200 профілів дітей у соціальних мережах, які систематично відвідують так звані «групи-смерті» та піддаються на провокації. Експерт-психолог КНДІСЕ Юрій Ірхін поділився власною думкою щодо причин популярності інтернет-пасток і підтексту, який приховано за цим явищем.
Що штовхає підлітків на такі вчинки?
Кожен випадок слід розглядати окремо. Якщо підліток намагався накласти на себе руки, про конкретні причини він навряд чи комусь розповість. За статистикою сучасних досліджень головною причиною дитячих самогубств є неадекватне сприйняття реальності з огляду на вікові особливості світогляду. Підлітковий період вважається складним через гормональну перебудову, коли людині важко впоратися із самою собою. Розвивається ендокринна система, відбуваються зміни, підліток щоденно прокидається з новим поглядом на світ.
Причина для вчинення самогубства в такому віці може бути абсолютно банальна: погана оцінка в школі, криве око, осуд і нерозуміння зі сторони батьків, соціальна ізоляція, міжстатеві стосунки й багато іншого. Якщо підліток спробував накласти на себе руки, намагаючись допомогти йому після такого випадку, потрібно в першу чергу запитати про те, чому дитина намагалася це зробити.
У ситуації з київським школярем відомо, що він і до «Синього кита» намагався накласти на себе руки. Наразі він у психіатричній клініці, чи продовжаться ці спроби?
Не хочеться лякати рідних і близьких підлітка, але існує така практика: людина, яка хоч раз спробувала вчинити самогубство, у переважній більшості випадків доводить ці наміри до кінця. Виняток – лише ситуації безглуздих помилок. Зазвичай спроби самогубства, які кваліфікуються помилковими, фіксуються як нещасний випадок. Якщо в дитини вже існує невдала перша-друга спроба, то, найімовірніше, ці наміри залишаться серйозними. Навіть психіатрична клініка не факт, що зможе допомогти. Рідним і близьким людям потрібно отямити дитину й починати активно працювати в напрямку ліквідації причин, які штовхнули до суїциду. Привід самогубства простий – людині прямо тут і зараз банально нецікаво або важко жити. Тематика смерті протилежна для здорових й емоційно врівноважених людей – отримувати задоволення від вмирання неприродньо. Якщо людина вибирає: не жити краще, ніж жити, напевно, є серйозний привід такого вибору.
Чи служать «групи смерті» пусковим гачком для дітей, або вони просто грають і справді не сприймають це серйозно?
Особисто в мене одразу виникає паралель з дитинством. Маленькі дітки бояться Бабу Ягу, Сірого Вовка, Бабая, але коли підростають розуміють: їх не існує і це лише вигадка. Сьогоднішні можна сміливо говорити, що такого явища, як «Сині кити», не існує – є лише певна спільнота. «Кити» можуть бути різними, бо наш Інтернет-простір необмежений. Спираючись на потреби, у мережі можна знайти будь-яку спільноту. Є спільноти депресантів і веселунів, песимістів і оптимістів. Кожне конкретне співтовариство направлене на конкретну цільову аудиторію. Воно працює ненав’язливо і тільки тоді, коли людина цілеспрямовано щось шукає.
Першопричину активності дитячих спроб самогубства слід шукати не в горезвісних «китах», котрі існують лише у віртуальному світі, а глобально аналізувати ситуацію. На цю «вудку» і «наживу» потрапляють потенційні самогубці. Тверезо мисляча, психічно здорова, щаслива і соціально активна людина в таку пастку не потрапить ніколи. Навіть якщо випадково в Інтернеті потрапить на «синього кита», це буде не цікаво. На противагу потенційний самогубець не просто попадеться, а буде цілеспрямовано шукати однодумців у сфері, де знаходиться сам. Звичайно з «китами» потрібно боротися, але водночас в основі шукати інші причини.
Комп’ютер, планшет, фотографії з тегами «#накладу на себе руки» – це очікування допомоги?
Це не просто очікування – це крик про допомогу. Є таке поняття «класично чисте самогубство», при якому людина прощається з життям наодинці із собою. Думки про самогубство цілком інтимні. Людина приходить до рішення попрощатися з життям, зважаючи на домовленість самої із собою, без відома сторонніх. Якщо ж людина оголошує і демонструє свою готовність до такого діяння, більш того, показує конкретні кроки – це чіткий знак і крик про допомогу. Виходить певного роду спекуляція і потреба уваги до себе.
Підлітки, за їхніми словами, виконують чиїсь завдання…
Це звичайний ігровий компонент. У будь-якій грі ви виконуєте певні завдання. Можна грати в стратегії або монополії, у всіх випадках існує засіб маніпуляції і залучення в комунікативний контакт. Людина, залучена до гри, з легкими ознаками ігрової залежності, може попастися на ігровий компонент – їй ця тема буде цікавою. Гра, яка межує з ризиками, стає азартною і вводить людину в екстаз, дає фізичне задоволення. Ігровий компонент присутній і у вище згаданих групах «Синій кит». Вам пропонують аутоагресивні дії, які приносять шкоду й заподіюють біль власному організмові. Людина зі здоровим глуздом, очевидно, такий заклик проігнорує, тому що в неї все добре. Спрацьовує принцип тільки на тих, кому погано на цей момент, хто себе почуває соціально відторгненим і збитим із пантелику. Ми говоримо не лише про підлітків, це також стосується і дорослих. Маніпуляції піддаються люди, які відчувають себе відчуженими, відстороненими від суспільства.
Що б Ви сказали підліткам, які піддаються впливу «груп смерті» в найкритичніші моменти?
Алгоритми побудови бесіди в таких випадках народжуються ситуативно. Треба дивитися дитині в очі й оцінювати погляд. Найпевніше, потрібно було б донести думку, що життя – наша найбільша цінність і дурниць робити не варто, справжнє щастя має інший смак.
Якщо в критичний момент, після першої невдалої спроби самогубства дитини, рідні, друзі й педагоги в потрібний час зможуть запропонувати їй щось по-справжньому «життєвосмачне», бажання жити переважить над бажанням померти.
Слід звертати увагу на умови життя підлітка, зрозуміти чому в нього смерть викликає більший інтерес. Діти досить часто просто залишаються без належної уваги й віддані самовихованню. Батьків не можна засуджувати, адже в сучасних умовах вони змушені дбати про матеріальне становище. Крім того, у нас ретельно прикривається статистика, особливо в навчальних закладах: «заднім числом відрахований зі школи, це не наш учень», – приблизно такий алгоритм вирішення проблем. Достовірна інформація залишилася лише в поліцейських. Там є графа, де чітко вказано, із чим пов’язана смерть: якщо не вбивство, то, можливо, самогубство через необережність і самогубство навмисне. Але ця статистика мало кого цікавить.
Важливо розуміти: поведінка дітей у підлітковому віці реактивна. Через перехідний період у голові повна плутанина й сотні думок, а допомогти нікому. Близькі люди повинні підказувати, що правильно, а що – ні. Дитині набагато легше повірити у власні сили й упоратися з проблемою з підтримкою старших.
