Інженерно-транспортна (автотехнічна) експертиза

Загальні положення

Автотехнічна експертиза – це експертне дослідження з метою встановлення механізму й обставин дорожньо-транспортної пригоди, технічного стану транспортних засобів, причин виходу з ладу їх деталей, а також обставин, що сприяли чи могли сприяти виникненню дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

Предмет автотехнічної експертизи – це фактичні дані про дорожню обстановку на місці пригоди, дії учасників пригоди і їх можливості, механізм ДТП, технічний стан транспортного засобу (ТЗ) та його деталей, а також про обставини, що сприяли виникненню ДТП, що встановлює експерт-автотехнік на підставі своїх спеціальних знань і матеріалів справи (провадження).

Об’єктами автотехнічної експертизи є: слідова та речова обстановка на місці ДТП, транспортні засоби та їх деталі, вузли, агрегати, а також матеріали справи (провадження).

Види автотехнічних експертиз

З огляду на предмет автотехнічної експертизи та зміст окремих спеціальних знань, склалися наступні її види:

• автотехнічна експертиза обставин і механізму ДТП;
• автотехнічна експертиза технічного стану ТЗ;
• автотехнічна експертиза деталей ТЗ;
• транспортно-трасологічна експертиза (експертиза слідів на ТЗ та місці ДТП );
• дорожньо-технічна експертиза (експертиза стану доріг та дорожніх умов на місці ДТП).

Окрім того, для встановлення механізму ДТП та обставин, які сприяли її виникненню призначаються комплексні експертизи, зокрема комплексна медико-автотехнічна (транспортно-трасологічна), комплексна дорожньо-технічна та автотехнічна та, у зв’язку з широким поширенням відеофіксації ДТП останнім часом, – комплексна автотехнічна фототехнічна та відеотехнічна експертизи.

Автотехнічна експертиза обставин і механізму ДТП

Завдання автотехнічної експертизи обставин і механізму ДТП

Основними завданнями автотехнічної експертизи обставин і механізму ДТП є:

1. Встановлення механізму ДТП та її елементів:

• Визначення швидкості руху ТЗ, зокрема, з урахуванням слідів гальмування (юзу), відкидання ТЗ після зіткнення та пошкоджень, що ТЗ отримав при зіткненні). Швидкість руху транспортних засобів, з урахуванням пошкоджень може визначатися з застосуванням програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для використання в експертній практиці;
• визначення допустимої швидкості руху ТЗ за певних умов (на заокругленні дороги, за умов видимості дороги);
• визначення віддалення ТЗ, пішоходів та інших об’єктів від місця ДТП у певні проміжки часу;
• визначення часу подолання ТЗ певних ділянок шляху;
• встановлення безпечних дистанції чи інтервалу в певних дорожніх умовах;
• встановлення технічної можливості запобігання ДТП гальмуванням чи маневруванням, виходячи з наданих вихідних даних;
• встановлення гальмового та зупинного шляхів, та інших просторово динамічних характеристик пригоди;

2. Регламентація та оцінка дій водія з точки зору технічних вимог Правил дорожнього руху:

• встановлення належних дій учасників дорожнього руху в дорожній обстановці, що склалась перед ДТП, з метою забезпечення безпеки руху;
• встановлення технічної можливості запобігання ДТП гальмуванням чи маневруванням, виходячи з наданих вихідних даних;
• встановлення відповідності дій водія ТЗ технічним вимогам Правил дорожнього руху
• встановлення причинного зв’язку між діями водія та виникненням ДТП.

Питання, що вирішуються при проведенні автотехнічної експертизи обставин і механізму ДТП

Зазначені вище завдання автотехнічної експертизи обставин ДТП вирішуються в ході дослідження наступних питань (даний перелік не є вичерпним і в залежності від обставин пригоди питання можуть видозмінюватись).

1. Якою була швидкість ТЗ у різні моменти розвитку ДТП (перед ДТП, в момент наїзду, зіткнення, тощо)?
2. Яка була швидкість ТЗ перед ДТП (в момент зіткнення), з урахуванням пошкоджень, які він отримав (які отримали ТЗ) при зіткненні?
3. Яка максимально допустима швидкість руху ТЗ за умови даної видимості дороги (у вихідних даних зазначається, якою була видимість дороги)?
4. Яка максимально допустима швидкість ТЗ на закругленні дороги даного радіуса (у вихідних даних зазначається радіус дороги)?
5. Яка найменша безпечна дистанція між ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?
6. Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?
7. Який гальмовий та (або) зупинний шлях ТЗ за певної швидкості його руху в умовах даної дорожньої обстановки?
8. Як повинен був діяти водій у даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами Правил дорожнього руху?
9. Чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду з моменту виникнення небезпеки для руху (або з моменту виявлення перешкоди для руху)?
10. Чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху?
11. Чи були з технічної точки зору дії водія ТЗ у причинному зв’язку з виникненням ДТП?

Особливості призначення автотехнічної експертизи обставин ДТП

Об’єктивне проведення автотехнічної експертизи залежить від комплексу вихідних даних, що задається для розв’язання поставлених питань. Так, начебто, при незначній зміні вихідних параметрів висновки експертизи можуть змінитись на протилежні.

За загальним правилом, вихідні дані надаються на автотехнічну експертизу особою, що призначила експертизу. Згідно з п. 1.3, 1.6 розділу II Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: «У документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані). Орган (особа), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), не має права вимагати від експерта, щоб той самостійно вибирав зі справи вихідні дані для проведення експертизи. Разом з тим вказані
особи можуть поставити перед експертом питання про технічну спроможність (неспроможність) тих чи інших даних, які є у справі».

Вихідні дані на автотехнічну експертизу в загальному плані описуються п. 1.3 розділу II вказаних вище рекомендацій. Проте, для кожного з видів ДТП вихідні дані мають певну специфіку.

Доцільно систематизувати вихідні дані, необхідні для виконання експертного дослідження, за елементами системи ВАДС – «водій — автомобіль (транспортний засіб) — дорога — середовище руху».

Водій:

• дії з управління ТЗ в процесі розвитку ДТП (доцільно коротко навести покази щодо пригоди);
• дії з перевірки технічного стану ТЗ перед виїздом і в процесі експлуатації в день ДТП (у необхідних випадках).

Транспортний засіб:

• Тип, марка, модель, завантаженість (кількісні характеристики та характер розміщення пасажирів та вантажу), технічний стан (справний, несправний, в чому полягає несправність);
• траєкторія, швидкість і характер руху перед пригодою та під час її розвитку (на якій відстані від правого краю проїзної частини рухався ТЗ, чи відбувалося маневрування праворуч або ліворуч, чи змінювалася швидкість руху, якщо так, то яким чином (ТЗ рухався зі сповільненням (гальмувався) рівномірно чи з прискоренням) і на яких ділянках траєкторії й тому подібне, для мотоцикла вказати яким гальмом гальмувався (ручним, ножним чи обома);
• місце, яким ТЗ контактував з пішоходом, іншим ТЗ, перешкодою тощо (необхідно вказати відстань в метрах від цього місця до переднього бампера автомобіля та правого габариту);
• якщо водій застосовував гальмування до контакту з пішоходом, іншим ТЗ тощо, то яку відстань подолав ТЗ в загальмованому стані до наїзду (зіткнення) або після нього до повної зупинки.

Дорога:

• тип дороги за характером покриття проїзної частини (асфальтобетонна (по можливості вказати шорсткість), гравійна, ґрунтова без покриття і т. д.), наявність і тип узбіч, тротуарів, кюветів, розділювальних смуг;
• стан покриття проїзної частини і узбіч (сухе, мокре, вкрите брудом, вкрите рихлим снігом, покрите укоченим снігом, вкрите льодом тощо);
• ширина проїзної частини, узбіч (тротуарів), розділювальних смуг;
• наявність і величина поздовжніх і поперечних ухилів в градусах або відсотках (проміле), радіус закруглення дороги в метрах;
• наявність і розташування дорожніх знаків і розмітки;
• наявність і розташування пошкоджень дорожнього полотна і їх геометричні параметри (глибина, ширина, довжина, висота);
• наявність, розміри, розташування і характер слідів на місці ДТП;
• освітленість місця ДТП;
• загальна і конкретна видимість та оглядовість з місця водія.

Середовище руху:

• характер переміщення об’єктів дорожньої обстановки з моменту появи у полі зору водія до моменту наїзду або зіткнення;
• для пішохода також стать, вік, одяг, речі та особливості поведінки — дивився у бік ТЗ, що наближається, чи ні, йшов рівномірно або змінював темп руху і т. д.);
• наявність і характер переміщення учасників руху і інших об’єктів, що безпосередньо не брали участь в ДТП, але що зробили вплив на його розвиток (ТЗ, обмежуючі оглядовість, пішоходи, на яких було зосереджено увагу водія, і т. п.);
• момент виникнення небезпеки або перешкоди для руху

Момент виникнення перешкоди або небезпеки для руху – момент, починаючи з якого водій повинен був приймати заходи до запобігання ДТП відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху: «небезпека для руху – зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об’єкта, що наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, що загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

Перешкода для руху – нерухомий об’єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об’єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість
аж до зупинки транспортного засобу».

Відповідно до чинних Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень: «Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи».

У деяких випадках, для визначення моменту виникнення перешкоди або небезпеки для руху необхідно проаналізувати швидкість, напрям руху і взаємне розташування на дорозі транспортних засобів, пішоходів і інших об’єктів, тобто провести дослідження на основі спеціальних технічних знань. У цих випадках дане питання виноситься на вирішення автотехнічної експертизи.

Така необхідність, як правило, існує, якщо в дорожній ситуації, що передувала ДТП мало місце:

• Зміна швидкості і (або) напряму руху об’єкту (наприклад, пішохід, який переходить проїзну частину, зупиняється, а потім починає бігти або повертає назад: необхідно шляхом математичного моделювання перевірити, чи створював би пішохід небезпеку при незмінному темпі та напрямі руху, чи ні);
• виїзд ТЗ, водій якого не мав переваги, на смугу руху іншого ТЗ (наприклад, автомобіль виїжджає з другорядної дороги на головну: необхідно розрахунковим шляхом перевірити, де він міг бути зупинений водієм — біля межі перехрестя, стоп-лінії, розділювальної смуги і т. ін.);
• небезпека була пов’язана з відмовою якоїсь з систем ТЗ, що загрожує безпеці дорожнього руху;
• небезпека була пов’язана зі станом дороги.

Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи (залучення експерта), у висновку він має вказати мотиви незгоди з позицією органу (особи), що призначив(ла) експертизу (залучив (ла) експерта), і дати відповідні варіанти розв’язання поставленого питання.

Якщо ДТП скоїв водій мотоцикла, крім того, зазначаються: ручним та ножним гальмом чи одним з них (яким саме) гальмував водій; якщо на мотоциклі з коляскою був один пасажир, то де він перебував (у колясці чи на задньому сидінні); якщо мотоцикл без коляски рухався в перекинутому стані, залишаючи сліди на дорозі, – то відстань, на яку він перемістився в такому стані.

Далі наведені специфічні вихідні дані, наявність яких необхідна для проведення експертиз за певними видами ДТП.

Вихідні дані при призначенні автотехнічних експертиз та досліджень наїздів на пішоходів

Траєкторія руху пішохода на проїзній частині і перед виходом на неї (перетинав проїзну частину перпендикулярно її межам або під кутом, змінював напрям руху, зупинявся тощо).

Час руху пішохода по проїзній частині до наїзду. Якщо пішохід зупинявся, змінював темп або напрям руху, то необхідно вказати час зупинки і подолання кожної ділянки окремо.

В умовах обмеженої видимості або оглядовості час з моменту появи пішохода у полі зору водія до моменту наїзду.

При наїзді на пішохода, що йде паралельно напрямку руху автомобіля назустріч або попутно, швидкість руху пішохода.

Вихідні дані при призначені автотехнічних експертиз та досліджень наїздів на нерухому перешкоду (нерухомий транспортний засіб (ТЗ)

• Відстань видимості перешкоди з робочого місця водія;
• розташування ТЗ по ширині дороги перед пригодою;
• розташування перешкоди відносно меж проїзної частини дороги.

Вихідні дані при призначенні автотехнічних експертиз та досліджень випадання пасажирів з рухомого ТЗ

• які прийоми управління застосовував водій транспортного засобу перед пригодою?
• який час з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту самої пригоди – випадання пасажира?
• який стан замкових пристроїв дверей, момент закривання автоматичних дверей відносно початку руху транспортного засобу, можливість відкриття дверей пасажирами під час руху, справність сигналізації на пульті управління водія, якщо в пригоді брав участь громадський транспорт (автобус, тролейбус, трамвай)?
• чи було обладнано для перевезення людей, виду вантажу та способу його кріплення, якщо в пригоді брав участь вантажний автомобіль?

Вихідні дані при призначенні автотехнічних експертиз та досліджень зіткнень ТЗ, що рухалися в зустрічних напрямах, без здійснення повороту або розвороту

• Розташування місця зіткнення;
• гальмувались ТЗ чи ні, якщо гальмувались, то на якій відстані;
• відстань, на якій водій міг об’єктивно виявити зустрічний транспорт;
• відстань між ТЗ в момент виїзду одного з них на смугу зустрічного руху;
• відстань, на якій від правого краю проїзної частини рухався кожен з ТЗ.

В умовах недостатньої видимості: відстань, на якій водій міг визначити, що зустрічний транспорт рухається із заїздом на ліву сторону дороги

• чи гальмував кожний із ТЗ?

Для зіткнень ТЗ, що рухалися в зустрічних напрямах, з подальшим здійсненням повороту наліво або розвороту

• розташування місця зіткнення;
• гальмувались ТЗ чи ні, якщо гальмувались, то на якій відстані?
• відомості про точки контактування на ТЗ (якими частинами контактували ТЗ), характер контактування, а також кут зустрічі (при наявності слідів переміщення до зіткнення);
• відстань, на якій водій міг об’єктивно виявити зустрічний транспорт;
• траєкторія та час руху ТЗ з моменту початку повороту до моменту зіткнення і з моменту перетину осьової лінії до моменту зіткнення (або відстань, пройдена транспортним засобом з моменту початку повороту до моменту зіткнення, і його швидкість при цьому);
• сигнали, що подавалися водієм (чи був увімкнений покажчик повороту, в який момент);
• для зіткнень ТЗ при зміні смуги руху;
• розташування місця зіткнення;

Відомості про точки контактування на ТЗ (якими частинами контактували ТЗ)

• розташування транспортних засобів перед маневруванням відносно один одного та елементів дороги;
• траєкторія та час руху ТЗ з моменту початку маневрування до моменту зіткнення (або відстань, пройдена транспортним засобом з моменту початку маневрування до моменту зіткнення, і його швидкість при цьому);
• траєкторія та час руху ТЗ, водій якого не має переваги на рух, з моменту в’їзду цього ТЗ на смугу руху ТЗ, водій якого має перевагу на рух, до моменту зіткнення.

Для зіткнень ТЗ, що рухалися попутно в межах однієї смуги

• яка дистанція між ТЗ?
• чи працювали стоп-сигнали в ТЗ, що рухався попереду?
• чи вмикалась аварійна сигналізація, чи виставлявся знак аварійної зупинки та відстань його видимості при варіанті контактування з нерухомим транспортним засобом, які обставини його зупинки?

Для зіткнень ТЗ на перехресті

• вказати регульоване чи ні, розташування стоп-ліній, дорожніх знаків;
• геометричні характеристики перехресть та радіуси заокруглень;
• режим роботи світлофорного об’єкту;
• відстань, на якій знаходився ТЗ від місця зіткнення (один з тих, що зіткнулися) у момент зміни сигналу світлофора (вказати, яке світло ввімкнулось), або на який сигнал світлофора почав рух один з ТЗ;
• відстань від світлофора, стоп-лінії, межі перехрестя до місця зіткнення, час подолання ТЗ цієї відстані, або час руху ТЗ від місця зупинки перед світлофором до місця зіткнення;
• наявність на перехресті інших транспортних засобів;
• стан оглядовості та відстань видимості.

Для зіткнень ТЗ при обгоні

• місце зіткнення транспортних засобів;
• дистанція між ТЗ у момент початку обгону;
• бічний інтервал між ТЗ при обгоні;
• відстань від місця, де ТЗ, що обганяє, виїхав на смугу зустрічного руху, до місця зіткнення;
• відстань, що проїхав ТЗ, якого обганяли, з моменту початку повороту вліво до моменту зіткнення. Час подолання ТЗ цієї відстані;
• які сигнали подавалися кожним з водіїв і на якій відстані від місця зіткнення вони були ввімкнені;
• якщо зіткнення відбулося при завершенні обгону — відстань між ТЗ у момент повернення ТЗ, що обганяє, в раніше займаний ряд.

Вихідні дані при призначенні автотехнічних експертиз та досліджень перекидання і заносу ТЗ

• який характер ухилу (поперечний або поздовжній) рельєфу місцевості, по якій рухався транспорт перед перекиданням, радіус повороту дороги?
• характер і стан дорожнього полотна, на якому рухався транспорт безпосередньо перед заносом чи перекиданням, наявність на дорожньому полотні хвилястості («гребінки»), вибоїн, ділянок льоду і тому подібне (їх розташування і розміри);
• відстань, на якій водій міг об’єктивно виявити на дорозі нерівності, вибоїни, калюжі, лід і тому подібне;
• чи заносило ТЗ на під’їзді до місця ДТП?
• характер слідів від коліс транспорту на місці пригоди, траєкторія руху ТЗ до втрати стійкості і після неї (радіус повороту, напрям і кут розвороту);
• вид вантажу, вага вантажу, його габаритні розміри і розміщення в кузові транспортного засобу;
• напрям і швидкість вітру (ці дані запитуються у метеорологічному бюро);

Вихідні дані при призначенні автотехнічних експертиз та досліджень пригоди при буксируванні ТЗ

Дані про тип і довжину зчіпного пристрою, технічний стан буксируваного транспортного засобу, технічний стан зчіпних пристроїв, наявність і надійність підстраховочних засобів, взаємодію між водіями, наявність (відсутність) пасажирів на транспортних засобах, наявність вантажу на транспортних засобах.

Автотехнічна експертиза технічного стану ТЗ

Завдання автотехнічної експертизи технічного стану ТЗ

Основними завданнями судової автотехнічної експертизи технічного стану ТЗ є:

• встановлення несправностей ТЗ, причин їх утворення та часу виникнення (наприклад до ДТП, чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом ТЗ;
• визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди.

Останнім часом досить інтенсивно розвивається напрямок із встановлення причин утворення та часу виникнення несправностей ТЗ, не пов’язаних з ДТП – встановлення причин виходу з ладу двигуна ТЗ, трансмісії тощо.

Питання, що вирішуються при проведенні автотехнічної експертизи технічного стану ТЗ

Зазначені вище завдання автотехнічної експертизи технічного стану ТЗ вирішуються в ході дослідження наступних питань:

1. Які несправності, виходячи з вимог Правил дорожнього руху до технічного стану ТЗ, мала (мав) система (механізм, вузол, агрегат) даного ТЗ?
2. Чи є в досліджуваному ТЗ несправності, що могли бути технічною причиною виникнення ДТП?
3. Коли, відносно моменту ДТП, її настання чи в процесі її розвитку, виникли дані несправності?
4. Яка причина відмови даного механізму, системи (рульового управління, гальмової системи тощо) ТЗ?
5. Чи мав водій можливість виявити несправність до моменту ДТП?
6. Чи мав водій технічну можливість запобігти пригоді за наявності даної несправності?
7. Які причини виходу з ладу системи (механізму, вузла, агрегату) ТЗ – неналежна експлуатація, виробничі недоліки, неналежний ремонт, тощо?

Особливості призначення автотехнічної експертизи технічного стану ТЗ

Зазначену експертизу доцільно проводити в максимально-короткий після ДТП термін (для мінімізації впливу факторів неналежного зберігання). Однак після проведення транспортно-трасологічної експертизи Оскільки в ході виконання даного виду експертизи може відбуватись часткове розбирання об’єкту дослідження (транспортного засобу або його системи), тобто видозміна слідової інформації та конфігурації виступаючих частин на транспортному засобі.

Якщо призначається експертиза технічного стану ТЗ, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) достатньо викласти фабулу справи і обставини, що стосуються особливостей об’єкта дослідження, знання яких може мати значення для експерта, наприклад, чи експлуатувався ТЗ після події; в якому стані були деталі (вузли), сполучені з деталями (вузлами), що досліджуються, тощо.

Разом з цим змістовний протокол огляду транспортного засобу може суттєво вплинути на якість виконання експертизи.

У протоколі огляду транспортного засобу повинні міститись наступні дані:

• характер і розташування пошкоджень транспортного засобу (опис пошкоджень повинен бути послідовно викладеним за локалізацією останніх на транспортному засобі, починаючи з місця розміщення основних пошкоджень, зокрема, у наступному порядку – спереду, зліва, ззаду, справа);
• наявність на транспортному засобі слідів контактної взаємодії з навколишніми предметами (об’єктами);
• завантаження транспортного засобу;
• стан робочої гальмівної системи;
• стан стоянкової гальмівної системи;
• стан рульового управління;
• стан елементів трансмісії і ходової частини.

Фотознімки у додатку до протоколу огляду транспортних засобів повинні бути чіткими, відповідати вимогам судової фотографії; вузлові та детальні фотознімки пошкоджень транспортного засобу повинні бути виконані з дотриманням вимог масштабної фотозйомки.

Ракурси зйомки підбираються таким чином, щоб надати інформацію про розташування пошкоджень на частинах ТЗ: надаються передній, задній та обидва бокові види ТЗ. Рекомендується також виконувати знімки із видом ТЗ зверху, як найбільш інформативні. Місця пошкоджень фотографуються крупним планом.

Автотехнічна експертиза деталей ТЗ

Завдання автотехнічної експертизи технічного стану ТЗ

Основними завданнями судової автотехнічної експертизи деталей ТЗ, є:

• встановлення причин руйнування деталей ТЗ (внаслідок недоліків виготовлення, експлуатаційного зносу, в процесі ДТП, тощо);
• встановлення часу руйнування певної деталі ТЗ по відношенню до моменту ДТП.

Питання, що вирішуються при проведенні автотехнічної експертизи деталей ТЗ

1. Яка причина руйнування наданої на дослідження деталі ТЗ (внаслідок недоліків виготовлення, експлуатаційного зносу, перевищення допустимих навантажень, тощо)?
2. Чи відбулося руйнування певної деталі ТЗ до пригоди або стало її наслідком?

Особливості призначення автотехнічної експертизи деталей ТЗ

Необхідність призначення або виконання даної експертизи виникає, як правило, коли у випадку дослідження якоїсь системи або вузла ТЗ, в ході поелементної діагностики, буде виявлено пошкодження деталі, що могло призвести до виходу з ладу системи або вузла загалом.

Зазначена експертиза відповідно до наявних методик може потребувати видозміни об’єкту дослідження (вирізання фрагментів, для мікроскопічних досліджень, виготовлення шліфів, тощо) тому це потрібно мати на увазі замовнику при призначенні такої експертизи.

Комплексна автотехнічна фототехнічна та відеотехнічна експертиза

Предмет комплексної автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи

Предметом комплексної автотехнічної, фототехнічної та відеотехнічної експертизи є фактичні дані про механізм розвитку ДТП та обставини справи, встановлювані за результатами дослідження, як за матеріалами справи – схемами до протоколів огляду місця пригоди, слідчих експериментів,
викопіюваннями з плану міста, діаграмами роботи світлофорних об’єктів; так і за відеозаписами пригоди з камер відеоспостереження, відеореєстраторів та інших засобів відеофіксації.

Об’єкти дослідження

Об’єктами дослідження даної комплексної експертизи є первинні матеріали огляду місця пригоди, фотознімки у аналоговому і цифровому вигляді, відеозаписи з камер спостереження, відеореєстраторів, носії відео інформації в цифровій формі: на вбудованих та знімних носіях (флеш-картки, диски, вбудована пам’ять цифрової техніки), тощо.

Завдання комплексної автотехнічної фототехнічної та відеотехнічної експертизи

Завдання даної комплексної експертизи носять як ситуаційний так і ідентифікаційний характер.

До ситуаційних завдань комплексної автотехнічної, фототехнічної і відео технічної експертизи відноситься визначення:

• значень швидкості руху транспортного засобу або пішохода перед зіткненням (наїздом);
• значень сповільнення або прискорення транспортного засобу на певних ділянках;
• часу руху (існування) перешкоди (пішохода);
• відстаней, які подолали транспортні засоби та/або пішохід, з охарактеризованого особою, яка призначила експертизу моменту виникнення небезпеки для руху до моменту зіткнення (наїзду);
• режиму роботи світлофорного об’єкту на місці пригоди, встановлення фактичних сигналів світлофора на час виникнення ДТП.

Ідентифікаційними завданнями даної комплексної експертизи є:

• визначення марки і моделі транспортного засобу за відеозаписами та фотозображенням;
• визначення приналежності слідів, залишених на проїзній частині, транспортному засобу, тощо;
• визначення розміру (довжини) слідів і їх прив’язки до стаціонарних об’єктів і транспортних засобів;
• визначення розташування і траєкторії транспортного засобу на проїзній частині під час його руху;
• визначення взаємного розташування транспортних засобів на певних відрізках часу, визначення місця зіткнення (наїзду).

Питання, що вирішуються при проведенні комплексної автотехнічної фототехнічної та відеотехнічної експертизи

При проведенні комплексної автотехнічної, фототехнічної і відеотехнічної експертизи (дослідження) можливе вирішення наступних питань:

1. Якою була швидкість руху транспортного засобу або пішохода перед зіткненням (наїздом) з урахуванням даних відеозапису?
2. Чи гальмувався транспортний засіб перед зіткненням (наїздом) з урахуванням даних відеозапису?
3. Чи прискорювався транспортний засіб перед зіткненням (наїздом) з урахуванням даних відеозапису?
4. Який час пройшов з моменту виникнення небезпеки до моменту зіткнення (наїзду) з урахуванням даних відеозапису?
5. Яку відстань відповідно до даних відеозапису подолали транспортний засіб (транспортні засоби) або пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху (моменту зміни напрямку руху моменту перетину ліній дорожньої розмітки, тощо) до моменту зіткнення (наїзду)?
6. Який був сигнал світлофора був ввімкнений по певному напрямку на перехресті в певний момент (часовий інтервал)?
7. Яка марка і модель транспортного засобу зафіксованого на відеозаписі (фотозображенні)?
8. З урахуванням даних відеозапису (фотознімків) який розмір (довжина) слідів транспортного засобу, на якій відстані від стаціонарних (нерухомих) об’єктів вони розташовані?
9. Як розташовувався транспортний засіб відносно проїзної частини, розмітки та інших предметів на момент пригоди, яка була траєкторія його руху з урахуванням даних відеозапису (фотознімків)?
10. Де відносно елементів проїзної частини розташовувалось місце зіткнення (наїзду) з урахуванням даних відеозапису (фотознімків)?

Комплексна медико-автотехнічна (транспортно-трасологічна) експертиза

Завдання комплексної медико-автотехнічної (транспортно-трасологічної) експертизи

Основними завданнями даної комплексної експертизи є:

• встановлення механізму контактування тіла людини (наприклад пішохода) та ТЗ, зокрема встановлення положення пішохода по відношенню до ТЗ в момент контактування;
• встановлення механізму випадіння тіла людини з ТЗ;
• встановлення місця знаходження осіб у (на) ТЗ в момент пригоди, в тому числі встановлення хто з осіб, які перебували в на ТЗ під час події., перебував за кермом ТЗ?

Питання, що вирішуються при проведенні комплексної медико-автотехнічної (транспортно-трасологічної) експертизи

При проведенні комплексної медико-автотехнічної (транспортно-трасологічної) експертизи можливо розв’язання наступних типових питань:

1. Який механізм контактування тіла людини та ТЗ?
2. В якому положенні стосовно до ТЗ знаходився пішохід в момент контактування? Який механізм випадіння тіла з ТЗ?
3. Хто з осіб, які перебували в ТЗ під час ДТП (вказуються прізвища, імена та по батькові осіб), перебував за кермом?

Комплексна дорожньо-технічна і автотехнічна експертиза

Предмет комплексної дорожньо-технічної і автотехнічної експертизи

Предметом комплексної дорожньо-технічної і автотехнічної експертизи з визначення впливу дорожнього фактору на оцінку дій водіїв у разі вчинення ДТП є фактичні дані про технічний рівень та експлуатаційний стан складових автомобільної дороги та дії водіїв за певних дорожніх умов.

Завдання комплексної дорожньо-технічної і автотехнічної експертизи

Завданнями комплексної дорожньо-технічної і автотехнічної експертизи з визначення впливу дорожнього фактору на оцінювання дій водіїв у разі вчинення ДТП є встановлення:

• відповідності експлуатаційного стану складових автомобільних доріг (дорожнього покриття, рівності, коефіцієнта зчеплення, технічних засобів та інженерного облаштування) вимогам нормативів (ДБН, ДСТУ, СОУ, ГБН тощо) і безпеці дорожнього руху;
• відповідності дій водія транспортного засобу при фактичному експлуатаційному стані складових автомобільних доріг у разі вчинення ДТП;
• впливу (технічного причинно-наслідкового зв’язку) між невідповідністю експлуатаційного стану складової (складових) автомобільних доріг вимогам нормативів і безпеці дорожнього руху на вчинення ДТП.

Питання, що вирішуються при проведенні комплексної дорожньо-технічної автотехнічної експертизи

При проведенні комплексної дорожньо-технічної і автотехнічної експертизи з визначення впливу (технічного причинно-наслідкового зв’язку) фактичного експлуатаційного стану складових автомобільної дороги на оцінку дій водіїв у разі виникнення ДТП можливо вирішення наступних питань:

1. Чи відповідає експлуатаційний стан складових автомобільної дороги (рівність, коефіцієнт зчеплення та шорсткість тощо) нормативним вимогам до них за умовами забезпечення безпеки дорожнього руху?
2. Чи мав водій транспортного засобу попередити ДТП за фактичним експлуатаційним станом складових автомобільної дороги?
3. Чи був водій належним чином попереджений про фактичний експлуатаційний стан складових автомобільної дороги шляхом установлення технічних засобів організації та регулювання дорожнього руху?
4. Чи впливав (знаходився в причинно-наслідковому зв’язку) експлуатаційний стан складових автомобільної дороги на факт виникнення ДТП?
5. Чи впливало (знаходилось в причинно-наслідковому зв’язку) неналежне встановлення технічних засобів організації та регулювання дорожнього руху на факт виникнення ДТП?