Завідувач відділу психологічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Юрій Ірхін в інтерв’ю з журналістами телеканалу «Прямий» розповів про особливості перебування людини в специфічному психологічному стані афекту. За його словами, афект є особливо цікавим явищем і в перекладі означає «вибух». Здійснення контролю за зовнішньою поведінкою особистості при цьому стає неможливим.
Як загалом проявляється стан афекту та що він означає?
Експерти виділяють два види афекту: патологічний – це коли повністю відключається свідомість і підсвідомість, людина може здійснювати лише рефлекторні дії, які знаходяться поза контролем мозку; також існує другий вид афекту – фізіологічний – від патологічного він відрізняється тим, що залишаються певні свідомі функції мозку, а також повністю активні підсвідомі функції. Відсутність домінування підсвідомості над свідомістю ліквідує воля, що змінює межі відчуттів. В стані фізіологічного афекту людина може робити, на перший погляд, усвідомлені дії, але насправді її свідомість залишатиметься неконтрольованою.
Цей специфічний стан найцікавіше розглядати в кримінальному розрізі. Патологічний афект, по суті справи, діагностується досить легко – це повна втрата свідомості та здійснення рефлекторних дій. Класичний приклад для умовного порівняння – страта у середньовіччі. Після смерті тіло могло здійснювати певні рефлекторні рухи, непідконтрольні свідомості.
В галузі криміналістики та судової експертизи більше уваги приділяється стану фізіологічного афекту. Зовнішньо людина виглядає свідомою та зберігає самоконтроль, насправді ж вона не може тримати себе в руках через порушення психічних процесів особистості.
Внаслідок чого може виникати цей стан?
В кримінальному законодавстві на цю тему дуже багато матеріалів. На жаль, для трактування такого роду статей, які пом`якшують або виключають вину внаслідок специфічного психічного стану, психологів та психіатрів не допускають. Ці моменти зі своєї точки зору трактують юристи. Для прикладу , сильне душевне хвилювання відповідно до кримінального законодавства – основна складова афекту. В дійсності, сильне душевне хвилювання є психічним станом певного ступеня. Афект, на відміну від сильного душевного хвилювання, виключає певні контрольні функції над поведінкою.
Дуже рідко бувають критичні випадки, коли афект виникає без душевного хвилювання. В таких випадках елемент сильного душевного хвилювання присутній, але його латентний час настільки короткий, що оточення й сама людина не встигають це зафіксувати. Наприклад, коли щось раптово виводить людину із себе – складова наростання відсутня. Минаючи елемент наростання, людина одразу переходить у вибуховий стан і починає діяти в умовах відсутності вольового контролю.
Внаслідок чого? Це можуть бути певні критичні ситуації?
Можна назвати безліч варіантів, все залежить від особистості людини. На планеті понад сім мільярдів людей, тобто стільки ж різних реакцій на критичні ситуації. Хтось спокійно реагує на ядерний вибух, коли інший афективно реагує на побутові ситуації. Кожна людина сприймає навколишній світ через призму своєї індивідуальності та низку індивідуальних психологічних якостей.
При дослідженні особистості на предмет наявності або відсутності стану афекту, аналізується ситуація та особистість. Потім ці два етапи поєднують і роблять висновок про можливість конкретної особи через низку своїх психологічних якостей відреагувати тим чи іншим чином на конкретну ситуацію. Проводиться великий комплексний аналіз, після чого експерти приймають рішення щодо наявності чи відсутності стану афекту.
Це звичайна розмова з особою?
Свідомо не розповідатиму технологію, оскільки це може бути шанс для правопорушників приготуватися до злочину і вигадати собі гарну легенду. Але завчасно попереджу, що створити імітацію стану афекту неможливо. Особа, яка не перебувала в стані афекту коли вчиняла кримінальний злочин, не зможе правдиво пояснити свій стан. Існують чіткі маркери прояву афекту та його ступеня, навіть якщо сама особа цього не відчувала.
Чи багато людей намагаються виправдати свої злочини станом афекту?
Природно, що правопорушники хочуть уникнути покарання, в тому числі спробувати зімітувати афект. Але ще раз хочу наголосити, що ввести експерта в оману неможливо.
Декілька років тому на дослідження надійшли матеріали кримінальної справи, в якій на тему афекту було проведено шість експертиз. Думки фахівців поділились порівну: троє підтверджували наявність афекту, ще троє – відсутність. Для вирішення питання нами було проведено комісійну експертизу. Зрештою, прийшли до висновку, що в тій справі був накопичувальний кумулятивний афект.
Справа була досить банальна. Звичайний молодий хлопець не вживав алкоголь і постійно працював. Його батько, особа з алкогольною залежністю, виносив із дому цінні речі на продаж і вчиняв насилля над дружиною. Під час чергового скандалу та побиття жінки у хлопця (сина) виникло сильне душевне хвилювання. У стані афекту він завдав батьку удар в груди, що призвело до розриву аорти, від чого останній помер. У трактуванні злочину йшлося про умисне вбивство, тобто, хлопець навмисне вдарив в груди, він збирався це зробити. Розглянувши справу по деталях, комісія експертів прийшла до висновку, що мав місце бути кумулятивний накопичувальний афект. Внутрішній тиск, хвилювання, переживання, відчай та відчай накопичувалися впродовж довгого часу – це просто була остання крапля, після чого він не витримав.
Загалом, судові експертизи щодо визначення стану афекту – парафія досвідчених експертів. У таких випадках доречно збирати комісії, щоб не один експерт брав на себе відповідальність. Під час спільної роботи люди перевіряють і контролюють один одного. Щось ставиться під сумнів, щось спростовується – за таких умов приймається рішення та з’ясовується істина.
