Логотип КНДІСЕ

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз

Знання, об'єктивність, істина

language
Пошук
Close this search box.

Експерт Київського НДІСЕ Олександр Шмерего про нормативно-правову базу та особливості проведення судових пожежно-технічних експертиз

Проводити судові пожежно-технічні експертизи стає дедалі важче. У процесі досліджень, формуванні нормативно-правової бази виникає багато труднощів, які вирішують експерти. В інтерв`ю з журналістом журналу «Пожтехбезпека» завідувач відділом досліджень з охорони праці, пожежно-технічних та електротехнічних досліджень лабораторії інженерно-технічних видів досліджень Київського НДІ судових експертиз Олександр Шмерего розповів про особливості проведення судових експертиз та нормативно-правову базу, яка потребує модернізації.

Нещодавно в інституті відбулося засідання секції судової пожежно-технічної експертизи Науково-консультативної та методичної ради проблем судової експертизи Мін’юсту. Розкажіть, про що там говорили?

Ішлося про розроблення, вдосконалення, актуалізацію нормативно-правової бази, за якою й відбувається процедура проведення експертних досліджень при проведенні судових експертиз та експертних досліджень. На сьогодні чинна Загальна методика проведення пожежно-технічної експертизи, розроблена у 2012 році. Документ визначає спосіб, за яким судові експерти досліджують виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки.

Останнім часом з’явилося чимало нових нормативних документів, а деякі старі скасували. Скажімо, з появою Кодексу цивільного захисту втратив чинність закон «Про пожежну безпеку». Як на мене, це був грамотно виписаний документ. До слова, у положеннях Кодексу не врахували низку позитивних моментів, які були регламентовані у попереднику. Сьогодні це ускладнює роботу. Наприклад, слідство та інші зацікавлені особи, котрі призначають судові експертизи, ставлять перед нами завдання, виходячи зі старої методики. Дати на них вичерпну відповідь проблематично, позаяк мусимо посилатись на окремі положення, прописані в законі «Про пожежну безпеку», якого в природі не існує.

За новим Кримінальним процесуальним кодексом спеціалістів із дослідження пожеж у поліцейських підрозділах запровадженим регламентом не передбачено, є лише інспектори-вибухотехніки, які певним чином мають досліджувати обставини пожеж, та надавати слідчому, що здійснює невідкладні слідчі дії на місці пожежі необхідну та повноцінну інформацію щодо цих обставин. Слід зазначити, що вибухи у більшості випадків тісно пов’язані з процесом горінням. Хіба що швидкість поширення полум’я різна. Проте вибухотехніки поліцейських підрозділів винятково займаються речовинами, вибуховими предметами, саморобними пристроями, в яких є наявними детонатори. Інше їх не цікавить. А це, погодьтеся, шкодить загальній справі, оскільки на практиці вибух, у тому числі й кримінальний, у розумінні осіб, що працюють у правоохоронних органах, може відбутись і без застосування вибухових речовин і засобів підриву. А завдані руйнування, яким можуть бути набагато сильнішими, ніж при застосуванні вибухових речовин, які визнаються згідно існуючих законодавчих чинників такими.

Старий КПК визначав державний пожежний нагляд органом дізнання, який відповідав за розгляд усіх обставин виникнення надзвичайних випадків – виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки. При цьому повноважні особо, що здійснювали державний пожежний нагляд могли ухвалювати процесуальні рішення щодо порушення кримінальної справи за фактом пожежі, відмовляти в її порушенні чи передавати справу іншій службі за належністю. Новий КПК скасував такий (на мою думку достатньо правильно організований) процес. Раніше вогнеборці, загасивши полум’я, зазначали в акті причини виникнення пожежі – очевидні для них речі (коли причина пожежі зрозуміла та фактично встановлена одразу). Сьогодні завдяки впливу певних осіб, що створили деструктив у цих питаннях додають обов’язкове визначення причини пожежі , навіть при складенні Акту про пожежу «імовірно». Аби лиш не звинуватили в непрофесійності (або з інших, на мою думку меркантильних прагнень). Тому, вважаю, треба внести ряд змін до Загальної методики, вдосконалити деякі положення, адже за останній час накопичилося чимало нових матеріалів, пов’язаних із дослідженням пожеж.

Чому сприятиме оновлена методика?

Насамперед документ допоможе експертам визначити чіткі орієнтири: що і як треба досліджувати на місці пожежі і не тільки. Оскільки під час роботи часто виникають й інші питання (скажімо, щодо відповідності протипожежного стану об’єкта чинним нормативам, які, на жаль, також змінились і продовжують змінюватись, на мою думку, не до кращого), документ повинен бути гнучким, передбачати такі зміни чи враховувати їх. Також, він мусить чіткіше визначати процедуру дослідження дій пожежно-рятувальних підрозділів під час гасіння пожеж. Адже трапляються випадки, коли їхній непрофесіоналізм призводить до значно більших ускладнень і втрат, ніж сама пожежа, яка виникла, могла припинитись без жодних втручань. Сьогодні ж роботу вогнеборців експерти оцінюють за старими нормативно-правовими актами, які не дозволяють у повній мірі з’ясувати істину. Тому в суддів нерідко виникають сумніви щодо правильності проведення самої експертизи. Пояснити спірні моменти без чітко приписаних положень у Загальній методиці проблематично.

Крім того, в новій редакції прагнемо закласти норму, за якою присутність експерта бодай на резонансних випадках – обов’язкова. Причини пожежі, переконаний, слід досліджувати «гарячим слідом», коли рятувальники тільки-но загасили полум’я. Тоді можна розпізнати загальну картину й з’ясувати окремі, дуже важливі, деталі. А після «зачищення» місця надзвичайної події лишається надто мало інформації.

Із власного досвіду знаю: свідчення очевидців можуть бути корисними лише в перші хвилини після приборкання вогню, і тоді вони є правдивими, у цьому, я не одноразово переконувався.

Відверто кажучи, на останньому засіданні НКМР МЮ деякі присутні виступили проти змін у чинній редакції Загальної методики. Приміром, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз в особі голови секції психологічної судової експертизи була категоричність проти будь-яких змін. По завершенні дискусії вирішили підготувати новий проект і винести його на осіннє засідання секції. Ну а термін «удосконалення» замінили на «актуалізацію», рішення секції проголосоване одноголосно.

Скажімо, на осінній секції затвердили проект Загальної методики. Що далі?

Якщо Міністерство юстиції виділить кошти на розроблення Методики, що є дуже важливою умовою, вона не буде внесена до Реєстру методик проведення судових експертиз. Після завершення робіт ми її апробуємо, так би мовити, в польових умовах. і впровадимо. Під час досліджень експерти користуватимуться запропонованими методиками, робитимуть певні висновки, надаватимуть власні пропозиції. На основі напрацьованого складемо належні документи, які розгляне і затвердить Науково-консультативна та методична рада Мін’юсту. Цим відомством документ буде внесено до Єдиного державного реєстру методик; отримає статус законодавчого акту. Головне, аби міністерство запланувало кошти (кілька сотень тисяч гривень) на розроблення документу. Сподіваємося, через кілька років наших наполегливих дій матимемо нову редакцію Методики, без якої нам дуже складно працювати сьогодні.

Останнім часом все частіше з’являється інформація щодо випадків вибухів кисневих балонів і ця тенденція зростає. Чи брали участь у дослідженнях причин, що призводять до цього?

Якраз на засіданні секції обговорювались питання про хід розробки методичних рекомендацій щодо проведення експертних досліджень обставин вибухів кисневих балонів. Останнім часом, я особисто виконав кілька таких експертиз. Подібних випадків, на жаль, вистачає. Та не про всі довідуємося. Якщо вибух не завдає великої шкоди, такий факт, зазвичай, вдається приховати, адже ніхто за нашим законодавством не зацікавлений у розголосі таких подій.

Який із випадків запам’ятався?

Вибух кисневих балонів у реанімаційному відділенні Луганської лікарні № 7. Загинуло дев’ятеро осіб. Наш інститут проводив комплексну судову фізико-хімічну, трасологічну експертизу. В групі фахівців довелося попрацювати й мені. Мусив відповісти на низку питань, зокрема, чи можливе загоряння всередині балону небезпечної суміші горючого газу з киснем? Якого саме газу? Який механізм і причина руйнування газових балонів? Чи відповідає за хімічним складом сталь, з якої виготовлені балони. Чи мав метал ознаки «втоми»?

Експертизу робив за якісними фотографіями з місця трагедії, а також – за рештками від балонів, які покоїлися в шести мішках, що надійшли на дослідження. Допомогли свідчення очевидців та участь у проведенні експертизи фахівців нашого інституту, котрі займаються металознавством. Я особисто, задля повноти проведення досліджень побував навіть на заводі, де відбувається заправка кисневих балонів, де спілкувався з тамтешніми фахівцями й робітниками, задіяними у процесі вирбництва.

Фатальний випадок спричинив «людський фактор». Тоді на Луганщині спалахнула хвороба, яка вражала легені хворих, вона швидко протікала і закінчувалась смертю хворого. Лікарні виявилися переповненими. Для швидкої подачі кисню хворим балони (за розпорядженням головного лікаря) розмістили всередині реанімаційного відділення, а не зовні – як того вимагала інструкція. Доставляв і підключав балони до систем реанімації технічний працівник лікувальної установи. Під час приєднання редуктора (пристрою, що понижує тиск на магістралі подавання кисню до медичного приладу) до штуцера вентиля балона виникла негерметичність. Аби припинити витік кисню, чоловік почав затягувати накидну гайку редуктора розвідним гайковим ключем. Наявні залишки мастила на пальцях цього робітника й кисень – відмінна сполука для виникнення горіння. Що, власне, й відбулось за реальних обставин. Полум’я в один момент потрапило в середину балона (встановлено за результатами проведених досліджень), через що й пролунав вибух одного з кисневих балонів. До слова, на ампутованій вибухом руці чоловіка (технічного працівника), яку розшукали під час розбирання завалу, було видно обгорілі пучки пальців – на фото це чітко зафіксовано. За мить вибухнули інші балони. Після чого відбувся потужний об’ємний вибух газоповітряної суміші, що утворилася після розриву балона, задля чого були створені відповідні обставини.

Такий випадок не є поодиноким, і для того, щоб експерти могли правильно діяти під час проведення подібних експертиз, в інституті проводиться на даний час відповідна науково-дослідна робота, при проведенні якої будуть враховані усі існуючі напрацювання щодо подібних подій.

У деяких відповідях за нашого спілкування Ви висловлюєте сумніви стосовно високого професіоналізму наших вогнеборців-рятувальників. Чи, либонь, не вірно Вас зрозумів?

Не применшуючи самовідданості українських пожежників, мушу констатувати: трапляються випадки, коли їхні непрофесійні дії (відповідно до наказів старших посадових осіб) призводять до значно більших негативних наслідків у порівнянні з тими, що могли статися без їхнього втручання. Найхарактерніший приклад тому – відома пожежа на нафтобазі у Василькові. Провели декілька судових експертиз. Я побував на місці події через три дні після ліквідації пожежі, а також був присутній на допитах учасників її гасіння і свідків події.

Масштабність катастрофи зумовила низка тісно переплетених між собою обставин. За 18 днів до трагедії інспектор територіального підрозділу ДСНС і представник обласного апарату згідно регламентуючих документів перевірили протипожежний стан нафтобази. Останній, до слова, навіть не побував на об’єкті — отримав акт про невідповідність на свою електронну адресу, не залишаючи службового кабінету.

У Приписі, виконання якого керівництво нафтобази проігнорувало, зокрема, рекомендували перевірити електрообладнання, насосний агрегат. Згодом на допиті пожежний інспектор пояснив, що нафтобаза перебувала на реконструкції й палива у резервуарах, розташованих на цій нафтобазі він якимось дивним чином не помітив. А реконструкція нафтобази полягала у тім, що на територію завезли й установили нові резервуари. Обвалування довкола них ніхто не робив.

Що призвело до виникнення пожежі?

За незрозумілим технічним регламентом працівники нафтобази «вдосконалювалили» пальне в одному з резервуарів, аби збільшити його октанове число – від 92 до 95-го (можливі й інші варіанти). За парканом — військова частина зі складами боєприпасів, які використовують військово-повітряні сили. У товарний бензин через гумо-тканинні рукави «беересеемники» додавали ізомеризати, що легко випаровуються (температура кипіння становить 30 градусів за Цельсієм). Резервуар мав патрубок, так званого, сифонного крану, призначеного для зціджування води, що збирається на дні за природних чинників. Але його використовували для зливання пального. Рукави, від патрубка цього крану під’єднали до насосного агрегату, звідки аналогічні рукави були прокладені до вимірювального люку встановленого на даху цього резервуару. Електрична частина цього агрегату не мала належного захисту (як це потрібно для резервуарних парків), навколишнє середовище легко проникало до всіх комутаційних місць, зокрема, до контактів магнітного пускача, за допомогою якого здійснювалось керування зазначеним насосним агрегатом (вмикання – вимикання). День видався спекотний. Тому під час роботи насоса в порожнині, де був низький тиск, відбулося закипання рідини (кавітація). Рукави, під’єднані до резервуара, почали тремтіти й битися об стінку резервуара. У якомусь місці відбулася розгерметизація цієї рукавної лінії, бензин потрапив назовні. Котрийсь із працівників вимкнув насосний агрегат. На одній із фаз виникла іскра, запалила парову суміш. Стався потужний об’ємний вибух. Працівники нафтобази намагалася загасити полум’я пересувнимим вогнегасниками. Але це їм не вдалося.

Як далі розгорталися події?

Через десять хвилин прибув перший пожежний підрозділ. За результатами проведених експертиз встановлено, що на той момент площа пожежі становила майже 30 квадратних метрів. Вогнеборці згідно з наказом свого керівництва почали поливати резервуар і палаючий бензин водою. Непрофесійно! Треба було подавати піну…

Через недолугі дії площа пожежі збільшилася до 150 квадратних метрів. Таким чином, з урахуванням тактичних можливостей, навіть одне відділення чи караул, які прибули на автоцистерні першого пожежно-рятувального підрозділу, мали достатньо сил і засобів для гасіння розлитого бензину на площі 30 квадратних метрів. Для ліквідації вогню на стінці резервуару (коли паливо стікало з верхньої частини по гумо-тканинному рукаву і горіло не досягаючи рівня землі) доцільно використати б другу автоцистерну караулу, що прибув до місця події, подавши пінний ствол низької кратності СВП. Відтак, на моє переконання, лише цими двома стволами можна було локалізувати горіння, перекрити сифонний кран на резервуарі й ліквідувати пожежу на початковому етапі.

Натомість старші посадові особи, що здійснювали керування гасінням пожежі, всупереч вимогам Статуту дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (затвердженого наказом МНС у березні 2012 року) приймали неправильні рішення. Це полягало в подаванні води в зону горіння, замість піни, що й спричинило поширення вогню територією нафтобази по шару пролитої води за напрямком ухилу поверхні землі у сторону відкритої пожежної водойми, оскільки резервуари не мали обвалування. Відповідно до опису пожежі, затвердженому начальником ГУ ДСНС України в Київській області, усі дії щодо організації гасіння вогню не відповідали основній вимозі Статуту (пункт 7.1.4), де зазначено, що в разі горіння займистої або горючої рідини в обвалуванні організувати негайне введення пінних або порошкових стволів.

Подальші вибухи резервуарів були зумовлені лише високою температурою?

Певною мірою так воно і було, адже там (у резервуарах) знаходилися горючі та легкозаймисті рідини. А ще далося взнаки недотримання технологічного циклу під час експлуатації самих ємностей. Скажімо, резервуар, з якого усе почалося, вибухнув на третій день, коли пального в ньому не було – воно витекло й вигоріло. Резервуар ніколи не чистили: витратна процедура. На внутрішніх стінках і днищі утворилися небезпечні нашарування: сірчані з’єднання окислів заліза, здатні до займання, а також рештки алюмінію, що потрапили в середину резервуару після термічних пошкоджень, зокрема дихальної арматури. По суті, утворилася термітна суміш, температура горіння якої сягає 3 – х тисяч градусів Цельсія.

Невже від жодного фахівця, котрі брали участь у ліквідації пожежі, не пролунало слушної пропозиції?

Під час спілкування з вогнеборцями з’ясував: деякі з них пропонували інші рішення, які недопустили б такого масштабного розповсюдження полум’я. Але марно. Наприклад, коли на територію прибули цистерни з піноутворювачем, а води вже не вистачало, один з рятувальників запропонував подавати піну, не створюючи розчин піноутворювача з водою, до піногенераторів подати лише сам піноутворювач. Це, на мою думку, було абсолютне правильне рішення. На що один із високопосадовців заперечив: піноутворювач без води піну не створить, бо там не відбудеться хімічної реакції. Насправді ж піноутворювач легко покрив би площу горіння, стійкість піни збільшилася б у декілька разів, трималася б вона не руйнуючись, набагато довше. Діючи у такий спосіб, запасу піноутворювача, що був доставлений на гасіння залізницею, мало вистачити на локалізацію та й ліквідацію пожежі.

Як гадаєте, що треба зробити, аби подібний випадок не повторився?

Лише створенням обвалування резервуарів ситуацію не поліпшити. На таких об’єктах треба запроваджувати комплекс заходів: розробити й затвердити план пожежогасіння з варіантами можливих подій і дій на них конкретних пожежних підрозділів гарнізону. Принаймні раз на рік треба проводити тактичні навчання рятувальників із залученням тамтешніх працівників. Усі дії повинні відпрацьовувати до автоматизму. А начальницькому складу порадив би уважно перечитувати Статут. Оскільки ситуація на пожежі може мінятися, керівники мусять не лише добре знати його положення, а й уміти застосовувати на практиці. А ще – мати хорошу теоретичну підготовку, глибоко розуміти сутність явища й уміти правильно оцінювати рівень небезпеки. Крім того, важливим фактором у досягненні ефективного гасіння пожеж, у тому числі й у резервуарних парках, є якомога швидке прибуття до місця пожежі пожежно-рятувальних підрозділів. На жаль, в Україні на озброєнні цих підрозділів перебувають автомобілі, обладнані пневмогальмами, їх здебільшого можливо зрушити з місця лише після п’ятихвилинного накачування повітря у систему гальм, що призводить до втрати дорогоцінного часу, і зрештою до загибелі людей та катастрофічного зростання збитків, у тому числі й екологічного забруднення.

Які ще чинники впливають на обєктивність у дослідженні пожеж?

Раніше дослідно-випробувальні лабораторії працювали в кожній області, досліджували до 20% пожеж. Сьогодні – близько 1,5% усіх випадків. Їх вивели з прямого підпорядкування центрального апарату ДСНС, перебувають у складі технічних служб, що призвело до суттєвого зменшення оплати праці досвідчених фахівців. Встановлені працівниками справжні причини резонансних пожеж часто-густо редагує обласне начальство. Чиновники вказують, що треба, а про що не варто згадувати у звітах про причину виникнення пожежі. Так би мовити, про всяк випадок…. А що насправді за цим стоїть здогадатись не складно.

Натомість, співробітники лабораторій могли б вчасно прибувати на місця пожеж, ретельно та якісно проводити дослідження, бо мають для цього усе необхідне: фахівців, транспорт, методики проведення досліджень тощо. А потім надавати якісні вихідні дані експертам для встановлення реальної причини виникнення пожеж. Судді ухвалювали б справедливі рішення, що базувалися б на незаперечній доказовій базі. Але складається враження, що правда про причини пожеж нікому не потрібна. Сьогодні лабораторії ледве завантажені роботою, вони занепадають (у принципі, не здивуюся, якщо їх узагалі ліквідують). У вишах скасовують навчальні програми з дослідження пожеж (нестача кадрів уже відчувається), ринок заполонили, так звані, незалежні структури (нерідко надають некоректні «потрібні» висновки), законодавча база не оновлюється й адвокати в судах легко знаходять шпарини для виправдання клієнтів-винуватців.

Детальніше про незалежних судових експертів…

Закон про судову експертизу дозволив займатися цією справою фахівцям недержавних установ. Останнім часом з’явилося безліч фірм, котрі декларують надзвичайно широкий спектр послуг, не маючи достатньо кваліфікованих кадрів і відповідного обладнання і працюють вони всупереч вимогам (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу».) Цим активно користуються страхові компанії: за відповідну винагороду отримують потрібні експертні висновки на свою користь. Досить часто у таких документах зазначається, що пожежа виникла «у результаті порушення правил пожежної безпеки». А що за ним стоїть – жодних фактів.

Страхові компанії цілком законно уникають відшкодування збитків. Мало того, іноді «незалежні експерти» підробляють підписи колег, котрі працюють у державних установах. Нині в Солом’янському районному суді Києва відкрито кримінальне провадження за фактом експертного висновку (підробленим під мій підписом) якоїсь «Агенції судових експертиз». Згідно з документом, ДП НВО «Павлоградський хімічний завод» програло спір (півмільйона гривень) місцевому водоканалу. Слідство триває рік – «експерта» досі не знайшли; суддя, який призначив експертизу, продовжує працювати.

Розмову вів Володимир ГАЛЕГА

Можливо вам буде цікаво: