26 квітня 1986 року сталася найбільш серйозна техногенна катастрофа в історії цивільної ядерної енергетики – о 1 год. 23 хв. за київським часом з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.
В історії багатостраждального українського народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. І одна з них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху.
Вогонь Чорнобиля опалив землю і душі мільйонів людей, показав, що «мирний атом» є доволі небезпечним як сама ядерна зброя.
Для всіх нас 26 квітня є днем пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та вшанування героїзму персоналу ЧАЕС, пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. Загалом у ліквідації аварії взяли участь понад 600 тисяч людей, але точна кількість жертв та постраждалих невідома й досі. Тому Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків.
Кожен із нас має вшанувати цей безстрашний вчинок та прояв мужності ліквідаторів аварії. Самопожертва та хоробрість, яку вони продемонстрували, ніколи не будуть забуті й назавжди залишаться на сторінках історії.
Ми вдячно схиляємо голови перед їхньою мужністю і героїзмом, перед світлою пам’яттю тих, хто ціною власного життя зупинив стихію атому.
