Лінгвістична експертиза мовлення

Авторознавче дослідження писемного мовлення

Наукову основу авторознавчої експертизи становить система знань про умови і закономірності мовної поведінки людини, що визначають індивідуальність письмової мови, її динамічну стійкість та методи дослідження авторства. Вона базується на даних передусім лінгвістики та суміжних з нею
наук (прикладної лінгвістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології, соціолінгвістики, психолінгвистики та ін.).

Предмет авторознавчої експертизи

Предметом авторознавчої експертизи є фактичні дані про особу автора (чи виконавця) тексту та умови складання мовного повідомлення, що встановлюються експертом на основі спеціальних знань при дослідженні документів та інших матеріалів.

Авторознавчою експертизою вирішуються:

• ідентифікаційні завдання (встановлення або диференціація) автора письмового мовного повідомлення;
• діагностичні завдання (розпізнання психофізіологічного стану автора (виконавця) тексту; встановлення ознак операційної напруги; розпізнання патології мовно-розумових процесів);
• класифікаційні завдання (встановлення статі, віку, освітнього рівня; встановлення професійної належності та соціального стану автора тексту);
• ситуаційні завдання (встановлення фактів складання тексту у співавторстві; факту навмисного викривлення писемного мовлення; складання тексту однією, а виконання іншою особою (виконання тексту під диктовку або шляхом переписування).

Об’єкт авторознавчої експертизи

Об’єктом судової авторознавчої експертизи є текст мовного повідомлення, або його фрагмент, як реалізація мовних навичок людини (продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений у писемній формі).

Питання, що вирішуються при проведенні судової авторознавчої експертизи

Орієнтовний перелік питань, які можуть бути поставлені на вирішення судової авторознавчої експертизи, наведений у «Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями):

1. Чи є певна особа автором наданого на дослідження тексту?
2. Чи є певна особа автором декількох різних текстів?
3. Чи є автор та виконавець тексту однією або різними особами?
4. Чи даний текст складений кількома авторами?
5. Які риси соціально-біографічного портрета автора можна встановити за даним текстом?
6. Якою є основна мова спілкування певної особи – автора даного тексту?
7. Яким є місце формування мовленнєвих навичок (рідна мова) певної особи – автора даного тексту?
8. Чи спостерігаються в тексті ознаки, які свідчать про складання тексту автором під впливом будь-яких збиваючих факторів?
9. Чи складено текст документа особою самостійно або під диктування чи його виконано шляхом переписування?
10. Чи складений текст документа зі свідомим перекручуванням ознак писемного мовлення?

Авторознавчою експертизою можуть вирішуватися також інші питання.

Приклади формулювання питань, які виносяться на вирішення судової авторознавчої експертизи

1. Чи є автором тексту листа, що починається та, відповідно, закінчується словами: «…», Петров А. О.?
2. Хто саме, Петров Андрій Олександрович чи Іванов Віктор Іванович, є автором анонімного листа, що починається та, відповідно, закінчується словами: «…»?
3. Чи містить текст розписки від імені Іванова Віктора Івановича від 03.04.2005 ознаки, які свідчать про складання даного тексту у незвичайному психофізіологічному стані?
4. Чи містить текст розписки від імені Іванова Віктора Івановича від 03.04.2005 ознаки, які свідчать про виконання вказаного тексту під диктовку або шляхом переписування?
5. Однією чи різними особами складені тексти, перший з яких починається словами: «…», а останній закінчується словами: «…», в зошиті на 18 аркушів на лицевій стороні обкладинки якого зображена розкрита книга?
6. Чи складений текст заяви про злочин від 05 квітня 2010 року за підписом Іванова Віктора Івановича, яка міститься в матеріалах кримінального провадження (т. 3 а.п. 21), спільно з працівниками правоохоронних органів?
7. Чи є автор та виконавець рукописного тексту від 22.01.2010, який починається та, відповідно, закінчується словами: «..», однією або різними особами?
8. Чи володіє автор заяви про злочин від 11 вересня 2013 року та протоколів допиту від 26 вересня 2013 року та 02 жовтня 2013 року навичками складання офіційних та ділових документів?
9. Які риси соціально-біографічного портрета автора можна встановити за текстом анонімного листа, що починається та, відповідно закінчується словами: «…»?

Особливості призначення судової авторознавчої експертиз

Призначаючи авторознавчу експертизу, слідчий (суд) повинен враховувати її можливості та компетенцію експерта-авторознавця.

Для вирішення поставлених перед ним завдань експерт використовує відомості, отримані ним за допомогою спеціальних знань шляхом дослідження структурних особливостей тексту (ідентифікаційних ознак мовних та інтелектуальних навичок писемного мовлення). Використання спеціальних знань під час розслідування та розкриття злочинів посідає важливе місце в системі вітчизняного цивільного та кримінального судочинства.

Особливості підготовки матеріалів та отримання порівняльних зразків для проведення судової авторознавчої експертизи

Успішність судово-авторознавчого дослідження писемного мовлення багато в чому залежить від належної підготовки та оформлення матеріалів.

У «Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями) йдеться про те, що розв’язання питань, поставлених перед авторознавчою експертизою, можливе за наявності обсягу досліджуваного тексту орієнтовно не менше ніж 100 слів. Разом з тим, слід зазначити, що головним критерієм придатності тексту для експертного дослідження є не його обсяг, а інформаційна значущість, тому, за умови відповідності цьому критерію, авторознавче дослідження може проводитися і за меншими за обсягом текстовими матеріалами.

Повідомляючи, який документ надається на дослідження, потрібно вказувати, з яких слів починається та якими словами він закінчується, а якщо на експертизу надається частина (фрагмент) тексту, то потрібно вказати, що дослідженню підлягає саме частина, а не весь текст.

Можливості судово-авторознавчої ідентифікації значною мірою обумовлені якістю та кількістю порівняльного матеріалу, іншими словами – його інформативністю в плані завдань експертизи.

Інформативність порівняльного матеріалу залежить від двох умов: по-перше, від того, наскільки повно відображені в зразках особливості мовленевої поведінки особи, що перевіряється, в тій конкретній ситуації спілкування, в якій створювався текст, і, по-друге, від співставності зразків і досліджуваного тексту за характеристиками порівнюваних комунікативних ситуацій.

Під час підготовки матеріалів для проведення авторознавчої експертизи з метою встановлення авторства орган (особа), який (яка) призначив (-ла) експертизу (залучив(-ла) експерта), повинен(на) зібрати вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки писемного мовлення особи, яка підлягає ідентифікації.

Органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), необхідно позначити кожний зразок, тобто вказати, що це вільний, умовновільний або експериментальний зразок писемного мовлення певної особи (вказати її прізвище, ім’я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом.

Вільні зразки писемного мовлення – це тексти, складені особою (особами), що підлягає (підлягають) ідентифікації, в обставинах, які не стосуються справи, в якій призначена експертиза, і до її порушення. Такі зразки повинні відповідати досліджуваному тексту:

• за тематичною спрямованістю, мовою, якою його складено, і, по можливості, за часом складання;
• за характером документа, виходячи з його призначення і сфери використання (доповідна записка, особистий лист, скарга, нарис, наукова стаття, коментар тощо);
• за іншими суттєвими обставинами, які могли вплинути на формування ознак писемного мовлення (стан автора, якщо відомо, що автор досліджуваного тексту в період його створення перебував у незвичайному для нього стані, то бажано представити зразки, складені автором в аналогічному стані).

Найсуттєвішою вимогою, що пред’являється до вільних зразків писемного мовлення, є достовірність їх походження, тому для встановлення умов створення цих зразків необхідно провести опитування підозрюваного (обвинуваченого) і свідків та зафіксувати його результати в протоколі, а кожний зразок повинен бути посвідчений його автором і слідчим (судом).

Важливим є питання і щодо кількості вільних зразків писемного мовлення, яка є достатньою для вирішення поставленого перед експертами ідентифікаційного завдання. Тут потрібно враховувати наступне:

1. чим менший обсяг досліджуваного тексту, тим більше текстів-зразків необхідно надати для проведення порівняльного дослідження;
2. чим менш співставні (в межах певного функціонального стилю) зразки з досліджуваним текстом за цільовим призначенням, темою, часом складання, характером повідомлення, адресатом, тим в більшій кількості їх потрібно надати. Загалом, експертна практика вказує на те, що якщо в досліджуваному тексті є достатньо за обсягом в інформативному та ідентифікаційному плані мовного матеріалу, то тексти-зразки, складені в тому ж стилі, необхідно надати не менше, ніж на 25-30 аркушах. Разом з тим, слід зазначити, що досить часто на експертизу надаються зразки в значно меншій кількості, але, за рахунок їх співставності за вказаними вище параметрами з досліджуваним текстом, вони є достатніми для ідентифікації автора, а отже саме комунікативна та стилістична однорідність порівнюваних текстів є важливою умовою ефективності ідентифікаційного дослідження.

Умовно-вільні зразки – це тексти, складені особою (особами), що підлягає (підлягають) ідентифікації, в зв’язку з провадженням, що розслідується (пояснення, скарги, заяви, допит, усні пояснення тощо), або після відкриття провадження (після складання тесту, що досліджується), але не спеціально для експертизи.

Експериментальні зразки – це тексти, складені особою (особами), що підлягає (підлягають) ідентифікації, за пропозицією та в присутності слідчого або судді спеціально для проведення судово-авторознавчої експертизи. Перевагою цих зразків є їх достовірність, яка забезпечується тим, що вони виконуються в присутності слідчого (судді), а також можливість виконання їх з врахуванням досліджуваної ситуації письмового спілкування, що забезпечує стилістичну однорідність порівняльного матеріалу з текстом документа, який підлягає дослідженню.

Доцільною є схема відбору експериментальних зразків, в якій особа, яка перевіряється, спочатку складає твір на самостійно обрану тему, дотримуючись лише форми писемного мовлення в межах певного стилю (заява, скарга, розписка і т.п.) і мови повідомлення, на які вказує слідчий (суддя), а потім самостійно складає текст на тему, запропоновану слідчим (суддею), з дотриманням особливостей досліджуваної комунікативної ситуації письмового спілкування (цільового призначення, форми писемного мовлення, характеру комунікації, адресата).

Мінімальний обсяг кожного зразка орієнтовно 100 слів. Якщо текст зразка виявився меншим за мінімальний, відбираються зразки у вигляді текстів на інші теми. За клопотанням експерта можуть відбиратися експериментальні зразки, які за стилем і деякими іншими характеристиками відрізняються від тексту документа, що досліджується.

При визначенні характеру й обсягу експериментальних зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), враховує, наскільки повно зібрані вільні та умовно-вільні зразки, і поповнює їх нестачу за рахунок експериментальних зразків.

Загальний обсяг експериментальних зразків має складати не менше ніж 5 самостійно складених текстів на вільну тему, а також на тему, близьку до теми досліджуваного тексту.

Остаточно достатність (та якість) порівняльного матеріалу оцінює експерт з урахуванням конкретної експертної ситуації і, у разі потреби, має право порушити перед ініціатором проведення експертизи клопотання про надання додаткових вільних та (або) експериментальних зразків писемного мовлення, які б забезпечили повне та якісне проведення дослідження.

Якщо ініціатором проведення експертизи не виконуються зазначені вимоги, експерт має право повернути надіслані матеріали без виконання.

Якщо в розпорядженні слідчого (суду) є лише умовно-вільні чи експериментальні зразки, а вільні з якихось причин знайти неможливо, то про це повинно бути зазначено в постанові (ухвалі) для того, щоб експерт не направляв клопотання про їх надання.

Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність та стійкість ознак в досліджуваному об’єкті і зразках.

Всі досліджувані об’єкти й зразки мають бути відповідно упаковані, опечатані та засвідчені у передбаченому законодавством порядку. Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об’єктів дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на їх властивості та ознаки, про них слід зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів процесуальних дій в експертну установу (експертові).

За результатами проведення дослідження складаються висновки судової авторознавчої експертизи у категорично позитивній, категорично негативній, імовірно позитивній, імовірно негативній формах, а також у формі ВПН (вирішити питання неможливо).

У разі невиконання клопотання експерта про надання об’єктів дослідження, додаткового порівняльного матеріалу або невиконання інших дій, пов’язаних з проведенням експертизи, складається повідомлення про неможливість надання висновку.

Семантико-текстуальне дослідження мовлення

Семантико-текстуальне дослідження мовлення – це підвид експертизи писемного мовлення, яка проводиться з метою встановлення об’єктивного змісту, стилістичних та інших мовних особливостей тощо письмового або усного (зміст якого надано у вигляді текстового відтворення) текстів та окремих їх компонентів (фрагментів, висловлювань, термінів, понять, слів та словосполучень), що мають значення для справи.

Предмет і завдання семантико-текстуального дослідження

Предметом семантико-текстуальної експертизи є фактичні дані про мовні особливості тексту (письмового або усного, зміст якого надано у вигляді текстового відтворення), понять, окремих слів та словосполучень, що встановлюються експертом на основі спеціальних знань під час дослідження
документів та інших матеріалів.

Семантико-текстуальною експертизою мовлення вирішуються завдання, що стосуються об’єктивного змісту тексту (промови) в цілому, окремих його фрагментів, висловів та слів у соціальному контексті та з урахуванням особливостей їх стилістичного оформлення тощо.

Об’єкт семантико-текстуальної експертизи

Об’єктом семантико-текстуальної експертизи може бути як текст, так і його фрагменти, окремі висловлювання, поняття, слова, написи тощо.

Якщо постає задача здійснити семантико-текстуальну експертизу усного мовленнєвого повідомлення, то замовник експертизи разом із цифровим записом мовлення має надати дослівне текстове відтворення його змісту (стенограму), виконане власними засобами.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 2 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України у від 10.01.2019 № 83/5, дослідження будь-яких зображень (малюнків, фото), якщо їх оцінка потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки і т. ін., виходить за межі судово-лінгвістичної експертизи.

Разом з тим, популярність комп’ютерно-опосередкованої комунікації зумовила виникнення та активне поширення у публічному інтернет-просторі текстових матеріалів із використанням різних ілюстрацій (креолізованих текстів). Такі ж тексти часто зустрічаються у жанрі плаката, коміксу, в різних Інтернет-публікаціях. Всі вони становлять єдине візуальне, структурне і змістове ціле, що потребує аналізу даних текстових матеріалів у контексті їх невербальної складової. Вказані тексти можуть бути об’єктами судової семантико-текстуальної експертизи лише за умови, якщо зміст їх невербальної складової є загальновідомим і його оцінка не потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки і т. ін.

Питання, що вирішуються при проведенні судової семантико-текстуальної експертизи

У «Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), наведений такий орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені на вирішення судової семантико-текстуальної експертизи:

1. Які значення мають слова, словосполучення, фрази, зафіксовані в досліджуваному тексті? (мається на увазі певні конкретно визначені замовником слова, словосполучення, фрази).
2. Яким є об’єктивний зміст досліджуваного словосполучення, речення, тексту, групи текстів?
3. Чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій (вказати, яких саме)? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?
4. Чи міститься в тексті інформація позитивного або негативного характеру щодо певної фізичної або юридичної особи?
5. Чи містяться в тексті висловлювання образливого характеру щодо певної особи?
6. Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?

Вказане коло питань, що вирішується експертами-лінгвістами, не є вичерпним. Під час проведення семантико-текстуальної експертизи можуть вирішуватись і інші питання, що стосуються її предмета.

Варто зауважити, що зміст питань, наведених вище, знаходяться на стадії доопрацювання, оскільки вони не достатньо повно розкривають зміст завдань, які стоять сьогодні перед семантико-текстуальною експертизою.

Приклади формулювання питань, що виносяться на вирішення судової семантико-текстуальної експертизи

1. Яким є об’єктивний зміст тексту (промови певної особи (осіб), висловлювань певної особи (осіб)), наявного у наданих на дослідження матеріалах?
2. Яке смислове навантаження має частина речення «…» у абзаці другому частини першої статті 5 Договору від 05.08.2016?
3. Чи випливає з усього тексту шлюбного договору, та п. 6 зокрема, що не зважаючи на те, що трикімнатна квартира, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Данькевича, будинок № 12, квартира № 8, зареєстрована на ім’я Петрова В.І., саме Іванова Т.М. є платником по договору споживчого кредиту укладеного 05.08.2015?
4. Чи випливає з об’єктивного змісту листа, який починається зі слів «…» та закінчується словами «…» те, що в ньому йдеться про передачу адресату певної інформації?
5. Чи є тотожними поняття «власні рахунки» та «рахунки інших отримувачів» з урахуванням тексту договору від 05.12.2009?
6. Чи є записи прізвищ в копіях документів ідентичними?
7. Чи містяться у текстах наданих на дослідження договорів змістові суперечності?
8. Яким є тлумачення терміну «загального планування», виходячи із побудови роз’яснювальної конструкції у дужках?
9. Чи відповідає текст Договору від 15.03.2017 за своїми побудовою, змістом, стилістичним оформленням стандартам офіційно-ділового листування?
10. Чи використані в даному тексті фрагменти іншого конкретного тексту?
11. Чи відповідає зміст викладу показів в якості свідків Г. В. Іванова та І. В. Петрова у постанові про порушення кримінальної справи від 10.12.2017 змісту тексту протоколу допиту свідка І. В. Петрова від 22.12.2017?
12. Чи містяться в тексті СМС повідомлень, які викладені на аркуші провадження 44-46, тексті повідомлення розміщеного на соціальній сторінці «Фейсбук», що відтворено на аркуші провадження 41, а також на аудіо записі, який міститься в конверті на аркуші провадження 117, під назвою «Марія» погроза вбивством, погроза життю і здоров’ю, а також погроза насильством або знищенням майна?
13. Чи міститься в тексті висловлювання, виражені у формі відкритої або завуальованої погрози вбивства або настання для особи небажаних для неї наслідків матеріального, службового або особистого характеру?
14. Чи наявні в мовленні Іванова С. П., які містяться на представленому для експертизи оптичному диску «Verbatim» DVD-R, 4.7 Gb» у файлах «2017_05_08_1», «201_08_09_12», «2017_07_08_1», зміст якого викладений у протоколі огляду від 12.05.2018, висловлювання, виражені у формі пропозиції надання Сидорову С.Л. якихось грошових коштів?
15. Чи міститься у тексті висловлювання, виражені у формі пропозиції вступити в статевий зв’язок, наполегливі пропозиції, поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні або службові умови?
16. Чи містяться в наданому на експертизу аудіовізуальному творі заклики до розв’язування агресивної війни або її пропаганди та/ або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті?
17. Чи містяться у текстових матеріалах газет, а саме у публікаціях під назвою «…», а також у текстах наліпок червоного кольору з текстом «Компартия Украины Борись с фашизмом! Долой Президента!», «Компартия Украины Власть тебя не слышит? Бери оружие!», висловлювання, виражені у формі закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону
18. України, вчинення терористичних актів? Якщо так, то чи є ці заклики публічними?
19. Чи містяться у промові Іванова Л.П., виголошеній ним на мітингу 12.02.2017 ознаки розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі?
20. Чи є лофгічно-послідовний зв’язок між телефонними розмовами, які відбулися між Г. П. Івановим та І. А. Петровим 10.12.2010 в 10.20.11, 12.12.2010 в 11.50.12, 14.12.2010 в 10.02.21 (знаходяться у флеш накопичувачі «SP Silicon Power 8 GB» і зафіксовані у протоколі про результати зняття інформації з телекомунікаційних мереж від 02.03.2017 року т. № 1 а.с. 174-178 кримінального провадження), між Г. П. Івановим та підлеглим – 12.12.2010 в 12.15.35 (знаходиться у флеш накопичувачі «SP Silicon Power 8 GB» і зафіксована у протоколі про результати зняття інформації з телекомунікаційних мереж від 03.03.2017 року т. № 2 а.с. 150 кримінального провадження)?
21. Чи містять текстові матеріали та відеосюжет, надані для експертизи, інформацію про причетність Іванова Г. П. до фабрикування кримінальних справ?
22. Чи містяться у промовах Іванова В. П., які наявні у відео-звукозаписах на дисках: DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату MP4, який має назву «…» , DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату MP4, який має назву «…»; DVD-R диск «TDK 4,7 gb 120-min» з відеофайлом формату MP4, який має назву «…» висловлювання, в яких містяться ознаки пропаганди культу насильства та жорстокості, а саме вбивства бездомних собак, а також містяться заклики чи інші види спонукання інших осіб до скоєння незаконних дій, а саме вбивства собак, якщо так, то в яких саме промовах містяться такі висловлювання?
23. Чи містить висловлювання Іванова В. П. у публікації під назвою «Хто такий Петров?», розміщеній ним на його сторінці соціальній мережі «Facebook» елементи мовних засобів, які мають брутальну, принизливу чи непристойну форму?
24. Чи міститься в тексті публікації під назвою «…» інформація негативного характеру щодо народного депутата Іванова Г. П. та чи викладена вона у формі фактичного твердження або оціночного судження?
25. Чи містяться в тексті публікації під назвою «…» висловлювання образливого характеру щодо особи І. М. Петрова?
26. Чи є текстовий матеріал наданого на дослідження відеозапису рекламою певної продукції?
27. Чи містить текст рекламного ролика твердження та порівняння з іншою продукцією, що дискредитують продукцію інших виробників?

Особливості призначення судової семантико-текстуальної експертизи

Призначаючи семантико-текстуальну експертизу, слідчий (суд) повинен враховувати її можливості й компетенцію експерта-лінгвіста. Для вирішення поставлених перед ним завдань експерт використовує відомості, отримані ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики та інших суміжних з нею галузей наукового знання (прикладної лінгвістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології, соціолінгвістики, психолінгвістики та ін.), а також посібники, академічні наукові праці, словники, довідники та інші наукові джерела та спеціальну літературу

У даному контексті слід зазначити, що згідно із п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (Наказ Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 р. № 53/5») експерту забороняється з’ясування питань права. Разом з тим, з огляду на те, що орган (особа), який (яка) призначає судово-лінгвістичну експертизу (залучає експерта), звертається по допомогу саме тому, що не може об’єктивно оцінити зміст тексту або його окремих фрагментів, питання до експерта можуть бути поставлені у формі правових кваліфікацій, але експерт у галузі судово-лінгвістичної експертизи повинен при цьому, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), знайти у довідковій та іншій літературі тлумачення юридичних термінів, що містяться в поставлених питаннях, та відповісти про наявність чи відсутність висловлювань, які за своїм змістом підпадають або можуть підпадати під зазначені тлумачення. При цьому необхідно враховувати контекст досліджуваного мовленнєвого повідомлення. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а тільки роз’ясненням об’єктивного значення інформації, що міститься в тексті, з позицій спеціальних знань у галузі судово-лінгвістичної експертизи. Даний висновок, як і інші, є лише джерелом доказів.

В якості невербального контексту при проведенні лінгвістичної семантикотекстуальної експертизи можуть використовуватися відомості, наявні у постанові, ухвалі або листі ініціатора проведення експертизи, загальновідомі дані, дані, які широко висвітлюються у засобах масової інформації і не
викликають сумніву, аксіоматичні відомості, які мають бути засвоєні під час отримання загальної освіти та інше.

Що ж стосується жестів, міміки, то враховувати їх як невербальний макроконтекст до усного мовлення можна тільки, якщо вони знов-таки загальноприйняті, загальновідомі (наприклад, промовець вказує пальцем на конкретний предмет, конкретну особу, хитає головою на знак згоди чи незгоди з чимось тощо).

Проведення семантико-текстуальної експертизи, як і авторознавчої, також передбачає низку дій і рішень слідчого та суду, а саме: прийняття рішення щодо проведення експертизи, вибір експертної установи або експерта, підбір об’єктів дослідження, оцінка наукової достовірності й доказового значення виконання експертизи.

Особливості підготовки матеріалів для отримання порівняльних зразків для проведення судової авторознавчої експертизи

Повідомляючи, який текст (письмовий чи усний) надається на дослідження, потрібно вказати, з яких слів починається та якими словами він закінчується, а якщо на експертизу надається частина (фрагмент, висловлювання) тексту, то потрібно вказати, що дослідженню підлягає саме частина (висловлювання), а не весь текст, та процитувати його, або вказати, з яких слів він починається та
якими словами закінчується, але, разом з тим, надати текст у повному його викладі включно із досліджуваним фрагментом (висловлюванням).

У випадку, коли на дослідження надається усномовленнєві тексти (промови, інтерв’ю, розмови), замовник проведення семантико-текстуальної експертизи, разом із їх аудіо- чи відеозаписом, зафіксованим на будь-якому носії інформації, надає дослівне текстове відтворення (стенограму) змісту об’єктів дослідження з відповідними вказівками на важливі для інтерпретації змісту екстралінгвістичні фактори (сміється, плаче, кричить, штовхає, хитає головую і т.п.) та наявність
у висловлюваннях учасників аудіо- відеозаписів нерозбірливих слів або висловів.

На дослідження можуть надаватися якісні копії текстових матерів або скриншоти веб-сторінок інтернет-сайтів.

Усі досліджувані об’єкти мають бути відповідно упаковані, опечатані та засвідчені у передбаченому законодавством порядку.